Чи знаєте ви, у чому особливість українського сучасного мистецтва та які стереотипи проєкт «Тонка червона лінія» допомагає ламати? Своїми думками з цього приводу поділився відомий український митець Петро Антип. Він також є учасником арт-резиденції «Тонка червона лінія».
Петро Іванович до подій 2014 року жив і творив у Горлівці, мав чудову художню майстерню, власний бізнес, але війна внесла корективи у його життя. З приходом у бойовиків він був вимушений покинути рідне місто та починати все спочатку, перебравшись до Києва. Війна на Донбасі розділила його життя на до і після, але труднощі не зламали. Художник усвідомив, наскільки важливу роль відіграє мистецтво у масштабах країни та всього життя взагалі. «У світі панує культура, а потім все інше. А коли йде війна, то ще більше. «Русский мир» можна вибити тільки українською культурою. Все. Ніякими танками, пушками… Адже зараз йде війна культур…Там у них [ред. у Росії] ідеологія закладається державою, а у нас митець сам створює свою ідеологію. Ми більш вільні у розумінні світу», – говорить Петро Антип.Зараз художник багато подорожує та бере участь у декількох арт-резиденціях. Для нього це можливість вільно творити, адже власної майстерні у Києві у нього зараз немає. Виставка у столиці, де були представлені роботи усіх митців «Тонкої червоної лінії» та Антипа у тому числі, художнику сподобалася. На його думку, це більше, ніж просто яскрава художня подія, адже подібна творча колаборація митців зі Сходу допомагає руйнувати штампи, які існують на сьогодні стосовно мистецтва східного регіону країни: «Знаєте, донецькі художники сприймаються якось більш традиційно в Києві, в Україні. Чомусь є штамп такий, що вони малюють тільки реалістичні пейзажі, натюрмортики, квіти степові… А тут всі побачили зовсім інший вимір – вихват особистого бачення світу. Саме тому я вважаю, що виставка вийшла дуже класна, концептуальна. Я думаю, що в неї буде і подальше життя, вона буде виставлятися і за кордоном, і в Україні», – каже Антип.
Проєкт «Тонка червона лінія» реалізує «ДЦМ «ДОБРО» у співпраці зі студією Лєни Клочко «Jipabimil» за підтримки Українського Культурного Фонду.